Ви думаєте, мертвії мовчать?

"Звичайно так!" - ви скажете. Невірно!

Вони кричать, допоки б’ються в нас

Серця живих, і нам тривожать нерви!

Сьогодні в школі відбувся загальнонаціональний урок пам'яті до 80-х роковин трагедії Бабиного Яру.

19 вересня 1941 року після 78 днів оборони радянські війська залишили місто Київ. У цей же день німецькі війська вступили в місто. Смерть і насильство приніс німецький «новий порядок».
Першими жертвами Бабиного Яру стали київські підпільники і цигани, - їх знищили 20 вересня. А починаючи з 22 вересня 1941 року, до страшних ярів потяглися машини й вози з єврейським населенням. Багато хто здогадувався, що Бабин Яр – це смерть. 29 вересня 1941 року десятки тисяч киян вирушили у свою останню дорогу. За 2 дні розстріляно понад 32 тисячі людей.

Серед невинно закатованих були тисячі українців та громадян інших національностей.
Про ці страшні трагічні дні в історії сьогодні згадували на загальнонаціональному уроці пам’яті «80 роковини Бабиного Яру: пам'ять забуттю не підлягає» в 1-11 класах.
О 12 годині по шкільному радіо «Меридіан» прозвучав спецвипуск, присвячений вшануванню пам’яті загиблих , завершився хвилиною мовчання та запаленням символічних свічок. Ми сьогодні згадуємо Бабин Яр, щоб не зрадити нашу пам'ять. Бабин Яр болітиме до скону. Бабин Яр – це наш вічний біль. Бабин Яр – це наша незгойна рана.

Назад (на головну сторінку)